До книжки увійшло повне зібрання творів українського поета-романтика Михайла Миколайовича Петренка (1817-1862) - митця, вірші якого стали улюбленими народними піснями ("Дивлюсь я на небо", "Взяв би я бандуру"). Поезію подано правописом оригіналу й адаптованою до сучасних літературних мовних норм. Життя і творчість поета висвітлено у грунтовній науковій статті М. Бондаря. Подано також пояснення до тгочасного правопису.

Уперше опубліковано фрагмент раніше невідомої драматичної думи "Найда". Також уперше подано документально підтверджений архівними матеріалами біографічний нарис родоводу та службової діяльності М. Петренка. Книгу адресовано не лише науковцям, викладачам і студентам, а й усім небайдужим до української культури, поезії, історії.

Автор цієї збірки — православний священик і журналіст — назвав свій твір книгою мандрів. І справді, на нас чекає дивовижна подорож, що незбагненно узгоджує парадокси і поєднує, здавалося б, несумісне: земне й небесне, легке й вагоме, тимчасове й вічне.

Мандруючи з отцем Андрієм по світах, ми водночас завжди опиняємося на Батьківщині; вбираючи яскраві враження, події, неповторні особливості далеких країв, щоразу впізнаємо пагорби, каплички та пустирі власної душі; торкаючись сьогосвітніх реалій, несподівано стаємо перед Богом…

Після кожної прощі читач вертається, як у рідну домівку, в затишний козацький дерев’яний храм, де отець Андрій вже не в запиленому одязі прочанина, а у священицьких ризах, у величі Богом даного святого служіння говорить своїм духовним дітям про головне та найсокровенніше.

Усе в цьому творі, який можна назвати поезією у прозі, — проходячи крізь призму високої душі, набуває небесного виміру, нетлінних цінностей, незмінних орієнтирів, що провадять у Небесний Єрусалим. Калейдоскоп окремих проповідей і нарисів зливається в цілісну проповідь Божої любові, краси та премудрості.

Саме таку щедру й цілющу духовну трапезу запропоновано читачам, які вирушать у мандри на «Кораблі спасіння».

«Почуття своєї глибокої грiховностi у святих — вiд наближення до джерела свiтла — Христа» (священик Олександр Єльчанiнов).

Коли ми вiддаленi вiд Бога — у духовнiй темрявi не бачимо своїх грiхiв, не вважаємо себе грiшниками i не маємо покаяння. Та тiльки-но починаємо наближатися до Господа, як у променях Його свiтла все яснiш розрiзняємо свою грiховнiсть i щодалi сильнiше вiдчуваємо сором, бiль та бажання очиститися вiд усiх, навiть найменших плям духовної нечистоти.

Сльози покаяння змивають цi плями.

«Немає грiха непрощеного, — вчать святi Отцi, — крiм грiха нерозкаяного».

Покаяння — це велика (найбiльша!) наука наближення до Бога та очищення нетлiнних шат безсмертної душi. Покаяння — це дверi спасiння. Без покаяння неможливо виконати як слiд жодної заповiдi Божої.

Покаяння лiкує не лише нас самих, а — бiльшою чи меншою мiрою — все людство, охоплене смертоносною хворобою грiха.

Тому головна молитва Церкви — «Господи, помилуй!»

Тому всi од вiку святi понад усе вчилися i вчили покаянню.

Наше серце, затвердiле у грiху, потребує полум’яного повчального слова, щоб хоч трохи розтопити кригу нечутливостi й збудити нас вiд духовного сну.

Одним з таких душеспасенних молитовних творiв є «Абетка покаяння» (своєрiдний акафiст, кондаки й iкоси якого починаються з лiтер абетки), написана як сповiдь душi — душi зрячої, що бачить потаємне, невидиме i вiчне.

Чотири розділи — кожен з яких можна назвати окремою поетичною збіркою — розгортають перед читачем цілий світ надзвичайно цікавих і важливих спостережень Заслуженого вчителя України, викладача образотворчого мистецтва в опішнянському Колеґіумі мистецтв Галини Редчук. Вагома, афористична поезія обіймає широкий спектр злободенних і вічних питань, щедро напуває глибинною мудрістю справжнього педагога й митця, укоріненого в культуру рідної землі.

Кольорові альбоми з картинами Галини Редчук та світлини її повсякдення ніби відображають творчий і життєвий шлях автора, водночас доповнюючи зміст кожного розділу віршів.

Влучне слово, що торкається сокровенних струн людської душі, може бути близьким найширшому колу читачів.

У книжці йдеться про фальсифікацію царськими і радянськими істориками правдивої історії українців і росіян. На основі достовірних фактів і документально засвідчених подій популярно подаються відомості про Київську Русь як ранню українську державу та її спадщину; простежуються основні етапи й особливості формування українців, білорусів та росіян як окремих народів та їхніх мов, висвітлюються ментальні відмінності українців від росіян; пояснюється походження назви «Україна», обґрунтовується історична необхідність заміни етнонімів «русин», «руський» (від «Русь») на «українець» (від «Україна»); розкривається провідна роль козацтва у формуванні України як єдиної держави, причини тернистих шляхів українства протягом багатьох віків, значення української революції 1917–1921 рр. тощо.

156 Херувимських пісень українських композиторів, багато рідкісних і понад 20 уперше опублікованих творів.

Представлено 77 давніх і сучасних українських митців, 17 з них — аноніми.

Відроджено для богослужіння твори досі невідомих, надзвичайно талановитих композиторів доби бароко: Грицька, Думи та Миколи, а також Херувимські свт. Дмитра Ростовського, архиєп. Лазаря (Барановича), Прокопа Левандовського (учня А. Веделя), Сидора Воробкевича, Василя Петрушевського та інших. Зібрано докупи твори композиторів, яким судилося працювати на чужині (у США, Канаді, Великобританії, Італії, Румунії, Росії), — Григорія Курцеби, Андрія Гнатишина, Ігоря Соневицького, Олександра Кошиця, Гаврила Музиченка, Максима Березовського, Степана Давидова та інших.

Уперше опубліковано повне зібрання Херувимських пісень прот. Кирила Стеценка (12 творів) мовою оригіналу; 4 з них ніколи не було надруковано.

516 сторінок, великий формат (225х300), професійна нотографіка, чітка класифікація Херувимських, 140 ілюстрацій національних фресок, мозаїк, розписiв, гравюр та iкон ХI–ХХI ст., словник використаної термінології, абетковий покажчик митців, джерела до кожного твору з коментарем до багатьох Пісень, гостро актуальна передмова, у якій подано для багатьох невідому інформацію.

Комплект:
Брошура про життя і творчий шлях М. Березовського й А. Веделя.
Ліцензійний подвійний компакт-диск духовних творів геніальних українських композиторів з інформативним буклетом, текстами концертів і коментарем.
Духовні твори геніальних композиторів звучать у виконанні славнозвісних українських хорів «Відродження» та «Київ».
Із творів М. Березовського до компакт-диску увійшло все, що на сьогодні записано з хорової спадщини композитора. З творчої спадщини А. Веделя увійшли шість духовних концертів, твори з Літургії № 1 та Всенічної.
Тривалість звучання дисків максимальна: Диск 1 — 78:04; Диск 2 — 77:59.
Автор текстів і упорядник — Ганна Куземська.
Консультант — Тетяна Гусарчук, кандидат мистецтвознавства.
Брошура та буклет освітлюють важливі історичні, культурні та віронавчальні істини. Видавничий відділ Св.-Михайлівської парафії максимально знизив закупівельну ціну на диски з брошурою, аби зробити доступним національний духовний скарб для всіх верств населення, дати змогу нашій громаді — особливо ж молоді — дізнатися про славетних синів рідної землі, вслухатися та зрозуміти їхню музику, яка вражає красою весь світ.

Українські композитори — унікальне явище у світовій музичній культурі.

Найперше тому, що майже всі наші видатні музиканти були митцями не світськими, а духовними. I хоч писали світські твори, що за майстерністю та змістовністю не поступаються світовим шедеврам, ця творчість була для них другорядною. Вони створили цілий пласт духовного хорового мистецтва, неперевершеного у красі й досконалості. Це досягнення, безумовно, — плід понад тисячолітньої християнської культури найбільшої (за кількістю храмів і парафій) православної країни. Українські генії були нащадками найспівочішої нації, що чисельністю пісень, колядок і кантів перевершує всі народи світу.

Унікальним є й те, що протягом усієї історії українську культуру викорінювали, і особливо жорстоко — колонізатори останніх століть. Наших митців або змушували служити гнобителям, або вбивали, їхню творчість винищували або привласнювали. Українське мистецтво було приречене на смерть, але, зроджене молитвою, воно виявилося безсмертним, воскресало з попелу, пробивалося крізь асфальт. Що більше вбивали наших світочів, то більше Україна мала молитвеників, які повіки не дадуть їй загинути.

Ділецький, Пекалицький, Березовський, Бортнянський, Дехтяревський, Ведель, Турчанинов, Ломакин, Музиченко, Вербицький, Лисенко, Кошиць, Леонтович, Стеценко, Яциневич, Демуцький, Давидовський, Козицький, Гончаров і ще десятки великих майстрів — слава, окраса і біль України…

Іх дарував нам Господь, аби цілу землю напувати красою. Вони збагатили наш народ неоціненними скарбами; і чим іншим ми можемо віддати свій неоплатний борг перед ними, як не молитвою і любов’ю?..

У книзі цікаво та всебічно висвітлено історію народження християнського мистецтва та архітектури. Зібравши під однією обкладинкою найвизначніші пам’ятки раннього християнства, автор знаходить численні аргументи на користь богонатхненного походження церковно-мистецьких канонів і водночас спростовує їхню сутнісну залежність від культури еллінізму. Яскравий стиль і численні ілюстрації допомагають по-новому відкрити для себе потаємні глибини християнської естетики.

Видання присвячено надзвичайно цікавій і водночас трагічній сторінці української архітектури.

Протягом 1910—1916 рр. за проектами Опанаса Сластіона та земських техніків у Лохвицькому повіті Полтавської губернії збудували близько сотні народних шкіл у стилі українського модерну. Тоді ж і пізніше до «лохвичанок» долучилося ще кілька десятків шкіл, що тою чи іншою мірою наслідували творчу манеру митця-новатора.

Альбом містить вступну статтю і два ілюстрованих розділи.

В першому розділі представлені земські школи в стилі українського модерну, споруджені за проектами Опанаса Сластіона та земських техніків протягом 1910—1916 років у Лохвицькому повіті Полтавської губернії. Подано світлини шкіл, збережених на момент сторіччя від початку їх будівництва (2010 р.).

До другого розділу включено школи в стилі українського модерну, споруджені в різних регіонах України протягом 1910-х — 1930-х рр. в наслідування земських шкіл Лохвицького повіту.

Окрім естетичного та історичного аспекту видання має на меті привернути увагу широкої громадськості до проблеми порятунку видатного масиву національного зодчества, оскільки більшість збережених дотепер Сластіонових шкіл загрожені забуттям і руйнацією. Якщо процес не спинити  — українська та світова культура збідніють непоправно…

Ганна Куземська — автор першої в Україні православної читанки «Дорога додому», що має великий попит. Нова книга авторки започатковує жанр православно-художньої навчальної літератури, який поєднує глибини нашого віровчення, містичний зміст ікон та богослужіння з художнім відтворенням сучасності, долею молоді, відродженням Української Церкви.

Ця книга — про любов. Любов до Бога, до людей, до України, до всього творіння Божого; любов між дорослими і дітьми, учнями та наставниками, між братами, між закоханими. Про любов істинну і хибну.

Герої книги, наші сучасники, досягають істинної любові у великій битві з гріхом серед жорстоких реалій світу цього, серед спокус, духовного падіння й безбожности сьогодення, у війні, що потребує не одного, а повсякчасного подвигу. Ця оповідь реалістична і водночас глибоко символічна. Вона розкриває перед читачем той Хліб насущний, який відроджує людину, відновлює в ній образ Божий; ту зброю, якою можна подолати і зовнішнє, і внутрішнє зло, звільнитися з полону безвиході й марноти.

Центральною темою твору є Пасха — як найвищий дар і як ВИХІД, перехід від смерти до життя, шлях зростання в любові, мудрості, мужності, пізнанні найважливіших духовних істин і сенсу життя; вузький і тернистий шлях через Голгофу — єдиний, що веде до воскресіння і Воскресителя — Того, Хто є Любов’ю і Хто рятує любов’ю.

Книгу названо «Пасхальною симфонією», тому що все в ній невтримно лунає до Бога і в Ньому з’єднано в єдине співзвуччя: різні герої та їхні долі, як окремі інструменти зі своїми мелодійними ходами, лейтмотив Святого Письма й богослужіння, небесна гармонія церковних піснеспівів, провідний голос Святих Отців і мовчазний спів ікони — усе зливається в єдиний гімн Творцю Спасителеві, гімн перемоги над злом і смертю.

Православна читанка «Дорога додому» Ганни Куземської має великий попит — її читають і дорослі, і діти, використовують як посібник у недільних школах та в родинному колі. Перше видання цієї книжки — 5.500 прим. — розійшлося впродовж 2003 року по київських церквах та єпархіях України. 1.500 прим. придбала Київська держадміністрація для бібліотек м. Києва.

2006 року віддруковано друге видання Читанки — 8.000 прим. У третьому виданні (5.000 прим.) значно поліпшено поліграфію книжки.

Ця перша в Україні православна читанка — унікальна книжка за своїм змістом і художнім оформленням. Вона має тридцять авторських оповідань, які порушують сучасні й вічні проблеми духовного світу людини. Зміст оповідань поглиблюють творчі завдання, пояснення найголовніших засад православної віри, цитати зі Святого Письма, творів Святих Отців, коментар до ікон, авторська публіцистика. У кінці подано словничок найпошире­ніших релігійних термінів. Книжка має чіткий структурний розподіл.

У викладі православної науки автор переважно спиралася на «Короткий катехизис» свт. Петра (Могили), Катехизис митр. Михаїла Хорошого, Закон Божий прот. Серафима Слобідського.

Книжка вкорінена в національні традиції України. Читач відкриває для себе духовні багатства нашого народу: старовинні та сучасні українські ікони, молитви рідною мовою, старовинні канти з нотами, зображення українських церков і краєвидів. Основний елемент художнього оздоблення читанки — розмаїття національної вишивки. Цікавою знахідкою є введення в кінці книжки дитячих малюнків до оповідань.

Читанку написано для дітей та молоді, її можна порадити як своєрідний посібник для недільних шкіл, для нового шкільного курсу «Християн­ська етика» та позакласного читання у навчальних закладах.

Цю «Хроніку…» укладено на підставі багатьох джерел, документів і попередніх подібних досліджень. У ній подано перелік репресивних заходів, якими гнобителі України протягом століть намагалися викоренити і знищити її народ i культуру, привласнити землю, скарби та багатовікову історію Руси-України.

Наведені кричущі факти, більшість із яких тривалий час було заборонено розголошувати, яскраво засвідчують нездоланність Богом береженого українського народу та виявляють богоборчу сутність імперій-гнобителів.

Додаток, у якому подано важливі документи, свідчення й уривки з літописів, а також ілюстрації українських ікон і гравюр, доповнюють провідні думки «Хроніки…», нагадують про істинні, вічні цінності та особисту відповідь перед Богом.

Для найширшого кола читачів.

У книжці стисло висвітлено різницю між давньою богослужбовою мовою України та новітньою церковнослов’янською в її російській редакції. Подано докладні правила української транслітерації церковнослов’янських текстів, призначені для практичного застосування — читання, співу та цитування. У правилах зафіксовано багатовікову традицію вимови й написання української богослужбової мови.

Видання оздоблено унікальним ілюстративним матеріалом: фрагментами десятків богослужбових книг України ХІ–ХХ ст., ірмологіонів та ікон, які незаперечно стверджують українську вимову церковнослов’янських текстів.

Для викладачів і студентів духовних і гуманітарних навчальних закладів, священиків, диригентів, письменників, науковців і всіх, хто вболіває за рідну культуру.

У книжці стисло висвітлено різницю між давньою богослужбовою мовою України та новітньою церковнослов’янською в її російській редакції. Подано докладні правила української транслітерації церковнослов’янських текстів, призначені для практичного застосування — читання, співу та цитування. У правилах зафіксовано багатовікову традицію вимови й написання української богослужбової мови.

Видання оздоблено унікальним ілюстративним матеріалом: фрагментами десятків богослужбових книг України ХІ–ХХ ст., ірмологіонів та ікон, які незаперечно стверджують українську вимову церковнослов’янських текстів.

Для викладачів і студентів духовних і гуманітарних навчальних закладів, священиків, диригентів, письменників, науковців і всіх, хто вболіває за рідну культуру.

Полум’яна молитва наших святих пращурів як ніколи актуальна нині, в час війни. Тому й призначено це видання саме для практичного вжитку: молитви за перемогу! У церквах, у домівках, у військових частинах — скрізь.

Оригінальний текст молебню (в українській транслітерації) з Требника свт. Петра Могили 1646 року і паралельно — український переклад уперше дають нам змогу помолитися не лише рідною мовою, а й традиційною богослужбовою мовою всіх святих Руси-України Х–ХVІІІ ст. — мовою непереможною і справді священною.

З розгорнутої передмови читач дізнається багато цікавого та повчального, також знайде пояснення до цієї публікації.

Книжку адресовано священикам, капеланам, вірянам, усім, хто молиться за Україну та шанує святоотцівську спадщину.

Свята Параскева постраждала за Христа під час гонінь імператора Діоклетіана (кін. III ст.). Після праведної своєї кончини вона отримала від Господа багато благодатних дарів, серед яких найперший — опікуватися побожними родинами.

Молитва святої мучениці розрішає безпліддя батьків, зцілює немовлят, розраджує жінок у багатьох турботах, допомагає дівчатам знайти гідну пару, зміцнює тих, хто в тяжких обставинах, збадьорює слабодухих, підтримує немічних, має силу відвертати стихійні лиха та дарувати дощ у посуху. В Україні здавна святу Параскеву вшановували особливо, її ікона була в кожній оселі поруч з образами Спасителя, Пресвятої Богородиці, святителя Миколая та великомучениці Варвари.

Нагадуючи нам бiблiйнi подiї та дивовижнi випадки з церковного життя, Акафiст розкриває глибину пiклування Архангела Михаїла про спасiння всього роду християнського, полум’яного служiння, в усьому згiдного з волею Божою.

Святий Архангел Михаїл — покровитель мiста Києва i всiєї Української землi. Та й кожна людина, що звертається до Архистратига по допомогу, пiзнає велику силу його заступництва.

 Поруч з акафістом подано житіє, досліджене й відредаговане за багатьма джерелами.

Свята Варвара народилася у Фiнiкiйському мiстi Гелiополi наприкiнцi III столiття у родинi багатого мiщанина на iм’я Дiоскор, за вірою поганина. Постраждала як мучениця за вiру Христову при римському iмператорi Максимiанi (305–311 рр.).

За величний подвиг вiри отримала особливий дар визволяти людей вiд випадкової, несподiваної смертi, зцiляти тяжкi недуги, влаштовувати долю дiтей, розраджувати у журбi та зневiрi.

Святу великомученицю вшановують в усьому свiтi. У деяких мiсцевостях гiрники-шахтарi не спускаються в шахту без її образка; водiї, пiлоти, вiйськовi носять зображення святої бiля свого серця. Але небагато людей знає, що чудодiйнi мощi — нетлiнне тiлосвятої Варвари — спочивають в Українi, у Києвi, у Св.–Володимирському патрiаршому кафедральному соборi, i бiля них донинi вiдбуваються чудеса, звершується Служба Божа, горять свiчки та полум’янiють людськi серця.